"Українське слово"
№ 32(3179) 4 - 10 серпня 2004 року
http://www.ukrslovo.kiev.ua/nomera/3237/knopki/kn_istoria.html

 
Василь Скуратівський
На Іллі - новий хліб на столі

У нашому і в багатьох інших селах побутувало прислів’я: «Після Ілля купається тільки свиня». Мене дивувало: на вулиці ще доста тепло - свято пророка Іллі припадає на 2 серпня, - а мама з татом уже забороняють купатися в річці, бо, казали, як не утопленик затягне у воду, то на спині обов’язково виростуть вербові гілки…

Ми, сільські дітлахи, не вельми вірили в такі застороги. В обідню днину, коли біля ставків не було дорослих, похватом знімали одіж і шубовськали у воду. Купалися звичайно недовго - підсвідомо тяжіла уява про мерців-утоплеників та вербові пагони, котрі, дивись, зненацька й виростуть на спині. Та й вода вже віддавала прохолодою: як-не-як, а таки повернуло на останній місяць літа, і, отже, скоротшали дні, позябкішали ночі.
Власне, саме цими повір’ями і запам’яталося з дитинства свято пророка Іллі. Згодом в одній з експедицій мені пощастило записати легенду. Начебто в цей день Ілля бере під свою опіку воду і дозволяє раювати в ній лише праведним душам, себто таким, що одійшли з цього світу, а також «обмити грішникам свої гріхи».
За іншими віруваннями, після Іллі всі духи-душі оселяються у горах, скелях, водах і лісах, але після жнив Ілля проганяє їх, оскільки він вважавсь опікуном житніх кіп та їхнім захисником, одне слово - покровителем збіжжя. Саме ця роль наштовхувала багатьох дослідників на думку, що християнство замінило дайбозького Перуна - бога блискавок та грому - на Іллю Громовержця.

Таким чином, християнізований пророк Ілля виступає в кількох іпостасях. Він, по-перше, відає дощами та зливами, що підтверджує, зокрема, й таке прислів’я: «Як прийде Ілля - наробить гнилля» (під цю пору припадає найбільше заливних дощів та горобиних ночей). Дехто вважав: якщо зернові зібрано, то Ілля вже не навідує ниви, а полює за дідьками в небі. Вони, начебто, ховаються од нього у воду, та святий студить її, а тому - «Пішов Ілля і тепло повів за собою», «Урожай зібрано і тепло відібрано» чи «У серпні сонце серпи гріє, а Ілля воду холодить».
По-друге, він розпоряджався громами та блискавками (тому його в народі ще називали Громовержцем, і ця роль, певною мірою, збігалася із Зевсовою). В одному з переказів мовиться, що коли чорти збісилися проти Бога, то він наказав Іллі ганятися за ними на небі, а отже, коли гримить грім, то Ілля нечистих розганяє, їдучи на колісниці, і пускає в бісовитих свої огненні стріли, котрі, не влучивши у чорта, потраплять на землю в гріхотворне…

Цікаву легенду свого часу записав С. Килимник. Святий Ілля їздить небесними мостами - з хмари на хмару перескакує. Він відтіля оглядає ниви. А їздить він на огненній колісниці, а запряжено в ту колісницю четверо білих могутніх коней. Ті коні блискавично, що ніхто не може углядіти, з хмари на хмару перескакують. А з ніздрів цих небесних коней вогонь дише. А копита у них у срібло окуті. А коли коні з хмари на хмару перескакують, то тоді саме й гримить. Коли ж Ілля розмахнеться та тросне пугою, - а пуга в нього велика, довга, - підганяючи коней, то на небі буває видно ту пугу, наче вогненна смуга-стрічка - блискавка. А троскає він не лише на свою білу четверню коней, а й дідьків, що намагаються лихо скоїти на ниві. Від троскання вогненної пуги св. Іллі розбігаються дідьки в усі сторони. Отож, як загримить, то св. Ілля і спускається на ниви й гонить ті лихі сили - дідьків, а їздить він над копами, над нивами, над стернею. Коли довше гримить, то означає, що св. Ілля пускає стріли, ціляє в дідьків. Коли який дідько сховається під копу, то св. Ілля пускає в ту копу вогненну стрілу й копа горить…
По-третє, Ілля є опікуном кіп та збіжжя («Куди махне - жито росте, жито-пшениця, всяка пашниця»). Тому світські богомази здебільшого зображували пророка на іконах як старця з довгою сивою бородою, довжелезною пугою і в кожусі; він, як правило, сидить на громіздкій, соковито розмальованій колісниці, упряженій чотирма білими кіньми з розкішними гривами та хвостами, з ніздрів яких палахкотять вогненні снопи. В одному з переказів мовиться, що пророк їздить такою колісницею по небу, збирає пшеницю, перемелює її на борошно і пече з нього калачі. А щоб діти не боялися грому, то їх заспокоювали: «То Бозя чемним діткам калачі везе».

В іншій дитячій оповідці стверджується, що святий Ілля засіває з неба ниви золотими зернами. Якщо господарі працьовиті й шанують свого пророка, то він таких ощедрює гарним, чистим збіжжям; коли ж нехтують його - засіває ниви кукілем і стоколосом…
Нарешті, Ілля вважався найосновнішим оберігачем усіх трьох етапів жнив - зажинків, власне жнив та обжинків. На переважній більшості України це свято збігається з останнім періодом - обжинками. З цього приводу казали: «На Іллі новий хліб на столі» чи «То не ґазда, що на столі нема свіжого хліба на Іллі». В одній обрядовій пісні мовиться: «Святий Петро жито зажинає, Святий Ілля в копи складає».
На Іллю жінки до схід сонця йшли на городи в одній сорочці й стискали головки капусти, приказуючи:
- Святий Ілля, складай головки тугі та білі так, як я!

У цей день дехто навіть не випускав у поле тварин - «бо гади всюди ходять», не вживав картоплі, бо «то великий гріх», оскільки «нечиста всіх комарів з’їла». Воно й справді так: під цю пору вже зникають ці надокучливі комахи.
На початку серпня спостерігається найактивніший зорепад. Якщо на Іллю зірка падає і згоряє, то одні вважали, що то «відьма підхопила її і сховала у глечик», інші стверджували - коли зоря залишає по собі довгий пучок світла, то «це Україна втрачає дівчину».
З Іллею, який на основному терені завершував жнива, пов’язано чимало прислів’їв та приказок:
Жнива кінчаються - осінь починається.
В цей день до обіду літо, а по обіді осінь.
Як запрядеш кукурудзи до Іллі, то будеш у млині.
Тільки до Іллі добрі рої, а по Іллі - повись роя на гіллі.
До Іллі мужик купається, а після Іллі й на кущі не сохне.
Ілля по полі копи лічить.

Хто на Іллі парить, той з торбою шарить.
Як не буде волoти в Іллі, то не буде ся молоти в млині.
Коли жито дозріває до Іллі, то воно найкраще для насіння.
Якщо цього дня хмари з’являться зрання, то наступного року вродить хліб на ранніх посівах, в обід - на середніх, а ввечері - пізніх.
Цілий день сонячно - на недорід.
До Іллі хмари ходять за вітром, а по Іллі - проти вітру.
До Іллі дощ ходить за і проти вітру - як накаже пророк, а після Іллі тільки за вітром.
Що б там не було, але свято це пов’язане насамперед з новим врожаєм. Тому селяни з нетерпінням чекали цього празника, приповідкуючи: «На Іллі - новий хліб на столі».