"Українське слово"
№ 37(3184) 8 — 14 вересня 2004 року
http://www.ukrslovo.kiev.ua/nomera/3240/knopki/kn_kultura.html

 
Василь Скуратівський
Загримів головосік — тепла прибавить рік

Це свято відоме насамперед як Головосік (Всічення, Усікновення). В церковному календарі воно має іншу назву — Усікновення Голови святого Пророка Предтечі й Хрестителя Господнього Івана — і тримається сталого числа — 11 вересня. За релігійними канонами сей празник не позначений особливою увагою, хоч у народі він мав магічну силу. Скажімо, літні люди й дотепер намагаються не вживати скоромнини, а дехто взагалі не їсть.
Колись це був єдиний день, коли не варили борщ. Ця заборона пов’язана з тим, що страва готується із капусти та буряків, а на Усікновення не вживали овочів, котрі мають круглу або овальну форму, а отже, нагадують людську голову, оскільки Іванові Предтечі відтяли її.
З цього приводу існує безліч легенд. Одна з таких, що побутувала на Поділлі, засвідчує: «У цей день, у давнину, було велике свято. Ніхто не повинен був нічого різати ножем у городі, ані виходити з чимось гострим у город. Не можна було в цей день зачіпати ані цибулі, ані часнику, ні капусти, ні буряків і навіть маку. В святій землі — Йорданській — були люди великі грішники, в Бога не вірували й свята не святкували. А був там пророк Іван Хреститель. Цей пророк молився там за всіх грішних людей і усовіщав їх покаятись. Вони його не слухали, грішили далі. Був там і цар Ірод, дуже великий грішник, якого Іван Хреститель усовіщав прилюдно, картав його. А лютий цар повелів скарати пророка й відсік йому голову. І та свята голова сказала до людей: «Покайтеся і в цей день не січіть ніякої голови, то й у вас не буде боліти ніколи голова».

Під час експедиції на Полтавщині я зафіксував чимало різноманітних засторог, котрі стосуються цього дня. Старші люди остерігаються брати в руки все гостре — ножа, пилку, косу, заступа чи сапу. Хліб, скажімо, лише розламують, картоплю варять тільки в мундирах, а дехто взагалі не зважується виходити на город, щоб не накликати лиха: «Якщо зрізати головку капусти в цей день, — сказала одна старенька бабуся, — то може потекти кров…».
В етнографічній літературі є чимало легенд-свідчень, у яких стверджується: ті, хто порушив обітницю, начебто спокутували Господню кару. П. Чубинський зафіксував оповідку про чоловіка, котрий у цей день зважився різати вівцю і сам себе скалічив на смерть, а Є. Онацький подав переказ, що жінка, зрізаючи капусту, побачила голову своєї дитини…
Ці та подібні переповісти, певною мірою, робили «громадську думку» — люди намагалися дотримуватись канонізованих приписів. Ось ще одне свідчення, записане С. Килимником на Чернігівщині.

На Головосіки вранці всім мужчинам, передусім дітям, треба мити голови й гладенько їх причесати. День пісний, а одруженим чоловікам та жінкам до обіду взагалі не можна їсти. У тих селах, де відзначали престольні празники, ніхто не брався за працю, окрім того, що годував худобу; якщо храмового свята не було, то виїздили в сусідні села чи на ярмарок. У цей день чоловіки ні стриглися, ані голилися, навіть не брались за голову, остерігалися дивитись на себе в люстерко, доторкатися до всього круглого — «хто цього не виконуватиме, то буде хорувати до смерти».
Усі ці застороги пов’язані з релігійними віруваннями. В дохристиянську ж добу це був, очевидно, окремий празник, пов’язаний з дозріванням овочів. Люди також уникали нагоди ходити до лісу, оскільки існує повір’я, буцімто в цей день всюди плазують лісові гади, шукаючи собі зручного місця для перезимівку. Тому на Головосіка небезпечно з’являтися в заростях, хоч основне свято плазунів, коли вони остаточно ховаються у свої схронки, припадає на Воздвиженє (27).

На Поліссі з цього часу починали організовувати колективні полювання на вовків, а народні травники збирали останній цвіт святоянівського зілля. Його настоювали на горілці й тримали протягом року як одні з найкращих ліків од багатьох недуг.
За народними віруваннями, день Головосіка є останньою межею, коли з’являються грози. Якщо хтось почув грім, то це віщувало довгу і теплу осінь. Звідси й приповідка: «Загримів Головосік — тепла прибавить рік».