http://www.ukrslovo.kiev.ua/cult/cult32117.htm

 
Василь Скуратівський
У великий піст підігнув і собака хвіст

Нині про пости написано чимало, але вся відома література орієнтує на церковне світобачення. Натомість запусти тісно пов’язані з побутовим життям; до них вдавалися наші пращури ще до прийняття християнства. Один з респондентів Етнографічної Комісії ВУАН писав так у 20-х роках: «Християнство навчає, що піст запровадив сам Бог. В Євангелії сказано, що Ісус постив у пустині 40 днів. Але ще задовго до християнства таку саме казку мали й багато давніших народів. У них також боги та пророки страждали, постили, боролися із спокусою, вмирали й воскресали. Але це ще не коріння постів, як кажуть люди. У первісних народів, що жили з полювання, були певні правила, що саме вживати й коли. Ці правила охороняли дичину від хижацького винищення, зберігали достигле насіння на вистиглих самосівах. Наші предки — наддніпрянські слов’яни — мали найбільший піст якраз напередодні весни, коли ставало найскрутніше. Перед постом справляли «масницю» — щедро частували померлих предків. А до весни накладали на себе всілякі обмеження…»
Одначе форма постіння, себто повної відмови від скоромних страв, зумовлювалася не лише нестачею м’ясних продуктів. Це, кажучи по-сучасному, були своєрідні «розвантажувальні періоди», які допомагали людині очистити свій організм і урізноманітнити раціон рослинною їжею. Запусти регулювали й статеві зносини. Загальновідомо, що під час постів вважалось гріхотворним курити, вживати міцні напої і спати з жінкою. Цих приписів чітко дотримувалися богомільні люди.

Таке табу, особливо на статеві зносини, не просто чиясь забаганка. Завдяки заборонам люди контролювали циклічні періоди пологів. Якщо ми уважно порахуємо, то побачимо цікаву картину: при дотриманні цих приписів народжуваність збігалася з періодами, коли в жінок було більше вільного часу.
Нарешті, пости збігалися з найменшим фізичним навантаженням селянина, а отже, не вимагалось особливо калорійних страв. Винятком є Петрівський та Спасівський пости, але вони найкоротші й не такі суворі, оскільки можна було вживати в обмеженій кількості молочні продукти, а в цю пору вже вистачало удосталь зелені, свіжих ягід, овочів і фруктів.
На річний цикл припадає чотири пости — два літніх, осінньо-зимовий та весняний. Літні запусти — Петрівка та Спасівка — як уже мовилося, найкоротші й найдемократичніші, оскільки вони збігалися з жнивами.

За Спасівкою наступає значно довший і суворіший — Пилипівський піст, який розпочинається 27 листопада і триває до Різдва (звідси ще одна його назва — Різдвяний). Він триває рівно шість тижнів. Якихось особливих дійств, пов’язаних з його початком, не зафіксовано. Щоправда, досить цікаво проходили обряди в переддень пилипівських заговин. У кожній оселі готували чимало смачних страв — борщ, локшину, пиріжки, вареники, смажене м’ясо, переважно птицю, і збиралися сусідськими кутками в «складчину». До батьків обов’язково мали прийти на вечерю дочки із зятями, котрі недавно пошлюбувались, а також запрошувалися куми й самотні сільчани. Залишки од вечері відносили бідним людям.
Найдовшим і найсуворішим є Великий піст. З цього приводу казали: «У Великий піст підігнув і собака хвіст». Відтак громадське життя помітно притухало. В селах затихали веселі розваги, колективні забави, музика, співи, молодь обмежувала вечорницькі дійства. Якщо сходилися, то лише невеликими гуртами, де переважно пряли й вишивали. Богомільні щотижня одвідували церкву, говіли й приймали причастя, старші люди давали обітницю Великого посту. на причастях ті, хто вважав себе грішним або тяжко хворим, обіцяв Богові суворо дотримуватися постіння, «бив поклони»; дехто навіть відмовлявся вживати в окремі дні будь-яку їжу, іноді й воду, а від Чистого четверга й до Великодня голодували три дні поспіль.

Великий піст триває майже два місяці, себто сім тижнів, кожен з яких має свою назву. Перший понеділок седмиці називається «жилавим», «збірним» або «чистим». У цей день хлопчики зранку оббігали сусідів, оповіщаючи: «Здрастуйте, з постом будьте здорові!». Субота називалася «збірною» — «бо птахи збираються з ирію і дівчата готуються до веснянок».
Наступний тиждень зветься «другою седмицею», за ним настає «третя седмиця». Потім наступає середина посту — «середохрестя», або «середопістя». Особливу шану віддавали «христовій середі». В цей день господині випікали пісне обрядове печиво — «хрести», або «христеці». Їх виготовляли стільки, скільки членів було в родині, й один — найбільший. Його виносили в комору й занурювали в посівне зерно, тримаючи там до першого виїзду в поле на весняну оранку.

П’ятий тиждень посту — «похвальний», бо на ньому «віддавали хвалу Господу». Богомільні йшли до церкви «бити поклони». Вважалося: хто зробить від двадцяти до сорока поклонів — «тому Бог простить усі гріхи за рік».
«Вербовим», «шутковим» або «білим» називали передостанній тиждень. У суботу зносили до церкви вербові галузки, щоб у неділю, а деінде — того ж дня, посвятити їх. А завершувався Великий піст Чистим четвергом та Страсною суботою. У цей час посилено готувалися до свята — пекли паски, фарбували яйця і виготовляли писанки (щоправда, останні розписували протягом усіх запустів). В ці дні люди їли раз на добу і в малій кількості, а дехто, як уже мовилося, від четверга і до Великодня взагалі говів.

З Великим постом пов’язано безліч вірувань. Більшість із них стосується четвергів. Вважалося, скажімо, якщо протягом шести тижнів викидати на горище щочетверга по поліну, а в останній понеділок укласти в чоботи свіжі вустилки із соломи й перед тим, як випікати у четвер паску, розпалити ними прибережені дрова, то неодмінно за позичкою прийде до хати сільська відьма.
Як бачимо, серед чотирьох постів найбільше дійств пов’язано з Великим. Люди намагалися в такий спосіб очиститися тілом і душею від усілякої скверни. пости за допомогою певних обмежень регулювали біологічний і фізичний цикли в повсякденному житті.

Джерело:
Українське слово, Електронний варіант
№11 (3211) Київ