http://www.library.vinnitsa.com/includes/movapisem081104

 

Сценарій літературно-мистецького вечора присвяченого Дню української писемності та мови
“Відкрий, о рідна моя мово, свої скарбниці золоті”

(Фонограмою лунають українські пісні. Виходять ведучі).

Ведучий:
В листопаді 1997 р. був виданий указ Президента України “Про День української писемності та мови”. В ньому сказано про те, що за ініціативою громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства встановлено в Україні День української писемності та мови, який відзначається щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця.
Це робиться для того, щоб привернути увагу до історії української книги і до сучасних її проблем.
Віхами історичного розвитку культури освіти книжкової справи в Україні безумовно є видатні пам’ятки українського народу, такі як “Реймське” Євангеліє, вивезене до Франції дочкою київського князя Ярослава Мудрого Анною, “Остромирове Євагіліє”, що вважається найдавнішньою і точно датованою пам’яткою рукописного мистецтва, “Київський Псалтир”.


(Слово надається директору ВОУНБ ім.К.А.Тімірязєва, заслуженому працівнику України, який теж нагороджений Орденом Нестора Літописця Циганюку Василю Федоровичу)
Ведуча:
Мова – це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова – це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам’ять, найцінніше надбання віків, мова – це ще й музика, мелодика, барви буття, сучасна художня інтелектуальна і мислительська діяльність народу (О.Олесь).
Ведучий:
Людина, яка втратила свою мову – неповноцінна, вона другорядна в порівнянні з носієм рідної мови. В неї зовсім відмінніша рефлексія і користується вона, за визначенням І.Франка, “верхньою” свідомістю. Себто її підсвідомість унаслідок асиміляції загальмована, притуплена. (П.Мовчан).
Ведуча:
Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова. Ота жива схованка людського духу. Його багата скарбниця, в яку народ складає і своє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування. (П.Мирний).
Ведучий:
У кожному слові приховано жар,
Та кожне потрібно, мов шибку протерти,
Аби не пристала олжа, як іржа.
(Павло Мовчан).

В нашому залі присутні кращі бібліотечні працівники області, сумлінну працю яких було високо оцінено Урядом України. Я запрошую до мікрофону _________________________________________________

Для нагородження я запрошую Голову ради вінницького земляцтва у м.Києві Безносюка Віталія Дмитровича.

Ведучий:
Слово – то мудрості промінь.
Слово – то думка людська.
(Олена Пчілка)
Ведучий:
Мово – це наша національна ознака, в мові наша культура, ступінь нашої свідомості. (І.Огієнко).
Ведуча:
Мова – це глибинні пласти духовного життя народу. Його історична пам’ять, найцінніше надбання століть. (О.Гончар).

Ведучий:
Коли забув ти рідну мову,
Яка б та мова не була –
Ти втратив корінь і основу
Ти обчухрав себе дотла.
(А.Білоус).
Ведуча:
Так споконвіку, як і кожна мова.
Вона була у світлі, в Бога-Слова,
І ось про світло свідчити прийшла.
(Тетяна Майданович).

Ведучий:
Мова – втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її. Берімося за красу мови, за правильність мови, за приступність мови, за багатство мови. (М.Рильський).

Я запрошую до слова кандидата філологічних наук, доцента ВДПУ ім.М.Коцюбинського Тамару Степанівну Слободинську – “Українська мова в контексті мов світу”.

Ведуча:
Мово моя українська –
Батьківська, материнська
Рідна мені до болю, -
Дужий я із тобою!
(В.Бичко).
Ведучий:
А мова й історія – це ж єдине ціле, один кровообіг, тож і відроджувати їх маємо водночас. Маємо відродити в наших сучасних українцях і українках генетичну пам’ять, почуття гордості, маємо і до збайдужілих душ торкнутися, запашистим Євштан–зіллям рідного слова! (О.Гончар).
Ведучий:
Як парость виноградної лози
Плекайте мову, Пильно й ненастанно
Політь бур’ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде. Вірно і слухнянно.
Нехай вона щоразу служить вам
Хоч і живе своїм живим життям.
(М.Рильський).
Ведуча:
Так в пилу на шляху наша мова була,
І мислива рука її з пилу взяла.
Полюбила її, обробила її,
Положила на ню усі сили свої.
І в народний вінець, як в оправу ввела,
І як зорю ясну, вище хмар піднесла,
І на злість ворогам засіяла вона
Як алмаз дорогий, як та зоря ясна.
( В.Самійленко).
Ведучий:
Є чимало своїх таки мудраків,
що, забувши якого вони роду і плоду, -
Негують своєю рідною мовою,
Пророкуючи їй короткий вік.
(П.Мирний)

(Виступає ансамбль “Мальви” Вінницького училища культури і мистецтв ім.М.Леонтовича).

Ведуча:
Як довго ждали ми своєї волі слова,
І ось воно співа, бринить.
Бринить – співає наша мова
Чарує, тішить і п’янить.
(О.Олесь)
Ведучий:
Як веселонька блискуча,
Переливна мигтюча,
По моїй країні милій
Мова дивная дзвенить.
(Г.Чупринка).
Ведуча:
Пахуча, мов квітка,
Розкішна, мов пава!
За те тобі, моя мово
Вічна честь і слава!

(Виступає зав. відділом літератури та інформації з гуманітарних наук Якущенко А.С., з коментарем до книжкової виставки).

Ведучий:
Мова рідна звучить наша мова –
Шум гаїв, шелест ниви у ній,
Кобзи пісні тривожна діброва
І Дніпра неспокійний прибій.
(О.Ющенко).
Ведуча:
Чую мови барвистий розмай
Щиро радуюсь кожному слову,
Говори мені, серце втішай –
Чути хочу чаруючу мову.
(Р.Гамзатов).

(Нещодавно, ми відзначили 100-річчя перекладу Біблії М.Кулішем і загалом, від прийняття християнства, українські митці слова прагнуть передати українською мовою своїх сучасників вічні біблійні істини Продовжувачем цих традицій є автор “Переспівів Псалмів Давидових”. Я запрошую до слова поетесу, кандидата філологічних наук, доцентв ВДПУ ім.М.Коцюбинського Яковенко Т.В. “Переспіви Псалмів Давидових” та “Пісня над піснями”).

Ведучий:
Ти найсолодша, мови таїна.
(В.Коломієць).
Ведуча:
Нещасна, неправдива людина, що добровільно й легко зрікається рідної мови. Щаслива, праведна людина, що в радості й горі будує слово своєї землі. (Б.Харчук).
Ведучий:
Барвистість одвічна народної мови –
Це щось невимовне, прекрасне, казкове:
І ласка любові, зелена калина,
І пісня досвітня в гаях – солов’їна.
(П.Усенко).
(Українські народні пісні у виконанні бандуристки А.Тимощенко-Москаленко).
Ведучий:
Мова, наша мова –
Мова кольорова,
В ній гроза травнева
Й тиша вечорова.
(Ю.Рибчинський).
Ведуча:
Мова, наша мова -
Пісня стоголоса,
Нею мріють весни,
Нею плаче осінь.
Нею марять зими,
Нею кличе літо.
В ній криваві рими
Й сльози Заповіту.
(Ю.Рибчинський).
Ведучий
Одна вона у нас така –
Уся співуча і дзвінка,
Уся плакуча і гримуча
Хоч без лаврового вінка.
(Т.Шевченко).

Ведуча:
О мово українська! Ти – вода
З кринички, над якою гнуться верби,
Холодна, і прозора, і проста
(Ю.Бердник).
Ведучий:
А Вкраїни ж мова –
Мов те сонце дзвінкотюче,
Мов те золото котюче,
Вся і давність і обнова –
Українка мова.
(П.Тичина).
Ведуча:
Як сонця безсмертного коло,
Що креслить у небі путі,
Любіть свою мову й ніколи
Її не забудьте в житті!
(В.Сосюра).
Ведучий:
Як не любить ту мову нашу?
Мені вона найкраща в світі,
Гарніша, ніж весняні квіти...
І як найперша, любові
Не заміню тієї мови!
(П.Вакуленко).
Ведуча:
Як путівець між нивами – проста,
Барвиста – наче далеч веселкова
Такою увійшла в мої вуста
І в долі заясніла рідна мова.
(М.Федунець).
Ведуча:
О мово українська! Ти – вода з кринички, над якою гнуться верби, холодна, і прозора, і проста. (Ю.Бердник).
Ведучий:
Як сонця безсмертного коло,
Що креслить у небі путі,
Любіть свою мову й ніколи
Її не забудьте в житті!
(В.Сосюра).

Ведучий:
Як не любить ту мову нашу?
Мені вона найкраща в світі,
Гарніша, ніж весняні квіти
І як найпершої любові
Не заміню тієї мови!
(П.Вакуленко).
Ведуча:
Як путівець між нивами – проста,
Барвиста – наче далеч веселкова
Такою увійшла в мої вуста
І в долі заясніла рідна мова.
(М.Федунець)
Ведуча:
Купана – цілована хвилями Дніпровими,
Люблена – голублена сивими дібровами,
З колоска пахучого, з кореня цілющого,
Із усмішки і сльози, сонця, вітру і грози.
(Н.Білоцерківець).
Ведучий:
Я знаю: мова мамина – свята
В ній вічний, незнищений дух свободи,
Її плекали душі і вуста – мільярдів.
Це – жива вода народу.
(М.Адаменко).
(Виступ голови обласної організації Національної Спілки письменників України - Кобця В.Д.).
Ведуча:
Забули ми, забули свою мову,
Забули предків мову чарівну.
Отож тепер давайте її знову
Відродим наче сонячну весну.
(Л.Малецький).
Ведучий:
Мово рідна, світи в ріднім домі
Крізь зболений час і духовні руїни
Вертайсь, рідна мово,
У серце народу,
В душу України.
(Д.Демиденко).

Ведуча:
Трембітна мово! Музика. Калино.
І споконвічно й, назавжди моя.
До тебе завше я душею лину.
(З.Кучерява).
Ведучий:
Слова росли із грунту мов жита.
Добірним зерном колосилась мова.
Вона як хліб Вона мені свята.
І кров’ю предків тяжко пурпурова.
(Л.Костенко).
Ведуча:
Найвищі слова на уславлення рідної мови не будуть завеликими, не будуть занадто високими. (О.Гончар).
Ведучий:
Вертайтесь до своєї мови,
Мої засліплені братове!
Прозріть! І в купищах полови
Знайдіть зерно, ядро здорове,
Яке ще здатне прорости.
(Д.Павличко).

(Виступ поетеси А.Єрмакової “Українське слово в поезії
молодих авторів”).
Ведуча:
То – наше слово, то – щоденне чудо,
То – сонця зір крізь каменя більмо.
То – дух народу, - о всесильний Буддо.
Все в нас бери, лиш мови не дамо.
(Д.Павличко).
Ведучий:
Бо ж наша мова як чарівна пісня,
Що вміщає в собі і на яку любов до Вітчизни,
І ярий гнів до ворогів,
Волелюбні думи народнії.
(П.Тичини).
Ведуча:
Було щастя, були чвари, -
Все те геть пішло:
І як сонце із-за хмари
Рідне слово ізійшло.
(Л.Метлинський).

(Виступає капела бандуристок)
Ведучий:
Сім’я вже ж вільна і нова
Та тільки мати ледь жива.
Вона була б і вмерла вже не раз,
Та все питає, і на смертнім ложі, -
А де ж те слово, що його Тарас,
Коло людей поставив на сторожі?!
(Л.Костенко).
Ведуча:
Як гул століть, як шум віків,
Як бурі подих – рідна мова,
Вишневих ніжних пелюстків,
Сурма походу світанкова,
Неволі стогін, волі спів,
Життя духовного основа.
(М.Рильський).
Ведучий:
І найперше було Слово
І розмовляли квіти
І цвів мак
Україною
І йшли віки.
І були українці
І створилося!
Ведуча:
Найперше – музика у слові!
(П.Верлен)
Ведучий:
Українське слово! Ти частка тих, що вже давно померли, їх кров живуща, їх жага нетлінна, безсмертне і величне, як Говерла, багате і дзвінке як Україна! (Д.Луценко).
Ведуча:
Поставимо на покутті високу свічу Слово нашого – хай возсіяє! (Л.Голота).

Ведучий:
Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так ясно іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?
(Л.Українка).

(Виступ представника видавництва “Книга-Вега” Космини Н.М.).

Ведуча:
Приймаю, доле, все без скарги, без вагань,
Лише збережи, молю, мого єства основу –
Моє, оплачене поневірянням слово...
(Г.Гочур).
Ведучий:
Яке прекрасне рідне слово!
Воно – не світ, а всі світи.
(В.Сосюра).
Ведуча:
Хай, чиста мова, як життя народу,
Джерелом чистим лине в майбуття.
(Н.Ібракаєва).

Душа тисячоліть шукає себе в слові.
(Л.Костенко).

(українські пісні у виконанні заслуженого артиста України С.С.Городинського).