Ridna Mowa

Оптатив в українських пареміях

Оксана Приймачок
канд. філол. наук, доцент Інституту філології та журналістики СНУ ім. Лесі Українки
ОПТАТИВ В УКРАЇНСЬКИХ ПАРЕМІЯХ: ОСОБЛИВОСТІ СЕМАНТИКИ ТА СТРУКТУРИ

Не викликає жодних сумнівів той факт, що паремійний фонд мови є неоціненним матеріалом для лінгвокультурологічних досліджень, адже саме в прислів’ях і приказках знаходять своє вираження константи, пов’язані з ціннісними домінантами культури. Оцінка – це особлива категорія, необхідна для освоєння людиною навколишнього світу. Вона пов’язана з її здатністю не тільки осмислювати, але й емоційно переживати реальні чи змодельовані події. Оцінка пронизує всі сфери людської діяльності та нерозривно пов’язана з цінностями. Цей зв'язок має двобічний характер: з одного боку, людина оцінює навколишній світ з позицій наявних у даній культурі / соціумі цінностей; з іншого боку, формування особистих ідеалів відбувається через осмислення тих чи інших реалій як позитивних чи негативних.

Таким чином, культурні цінності існують ніби всередині модальних рамок, створених самою ж культурою. Мовна картина світу виявляється не лише в лексиці та фразеології, а й у граматиці, адже стандарти (еталони) поведінки втілені в різноманітні синтаксичні конструкції та кліше. Дослідники підкреслюють, що національно-культурна специфіка властива прислів’ям навіть більше, ніж фразеологізмам, і може бути виражена як експліцитно (у зовнішній формі), так і  імпліцитно (у внутрішній формі) [1, с. 73]. Додамо, що синтаксичні особливості паремій підвищують їх цінність для лінгвокультурологічних досліджень принаймні з двох причин. По-перше, прислів’я як еквівалент речення актуалізує лінгвокультурні концепти і показує їх комбінації чи опозиції. По-друге, модальний статус паремії дозволяє інтерпретувати первинну інформацію саме так, а не інакше: як реальну чи нереальну, можливу чи неможливу, бажану чи небажану тощо. Здатність паремії відображати цінності та поведінкові стереотипи і настанови народу забезпечується предикативністю прислів’я, його обов’язковим модальним значенням – відкритим (так звана суб’єктивна модальність) чи прихованим граматичною структурою (об’єктивна модальність).

Висловлення, які виражають волевиявлення мовця, його бажання до здійснення чогось, тобто мають специфічну комунікативно-модальну семантику, зацікавили мовознавців порівняно недавно. Проте ще О.Потебня писав, що усі бажання ніби спрямовані в майбутнє, адже бажати можна лише тих речей, яких іще нема [2, с. 270]. Відтак усі бажання слід віднести до сфери нашої уяви, оскільки бажаний стан відсутній і суб’єкт лише прагне його здійснення. Бажаність як лінгвістичне поняття, пов’язане з категорією модальності, складає основний зміст модального значення оптатива і означає емоційно-вольовий прояв потреби мовця у здійсненні чогось. Спираючись на концепцію модальності як багатоаспектної семантико-синтаксичної категорії, запропоновану В.В.Виноградовим услід за Ш.Баллі, підкреслимо, що значення бажаності здатне виявлятися в різних модальних аспектах  і відповідно передаватися різними засобами: бажаність як основна модальність речення і бажаність як модальність предиката. Загальне бажальне значення виражається за допомогою частки би та інтонації, а додаткові семантичні відтінки вносяться цілою низкою часток, які переважно модифікують частку би(б). У комунікативному плані виділення двох різноаспектних значень бажаності ґрунтується на тому, що кожне з цих значень реалізується в певному функціональному типі речень-висловлень: загальне модальне значення бажаності – в оптативних реченнях, часткове значення бажаності предиката – у розповідних. Оптативне речення виражає бажання мовця, розповідне зі значенням бажаності – бажання суб’єкта дії.

Загалом у граматиках української і російської мов та в спеціальних роботах оптатив розглядають у двох ракурсах: як одне із часткових значень умовного способу (О.Пєшковський, В.Володін, Л.Буланін та ін.) або як „синтаксичний бажальний спосіб” (О.Шахматов, Н.Шведова, О.Мельничук, В.Русанівський та ін.), тобто як особливий модальний тип речення, якому властиве граматичне значення бажаності позначеної ситуації для мовця і яке має певні формальні показники, що відрізняють його від інших модальних типів речень.

Отже, за різними ознаками оптативне речення як певна семантико-синтаксична одиниця може входити до різних систем. Наприклад, в „Русской грамматике” –  1980  оптатив входить до системи непрямих синтаксичних способів (поряд з умовним, спонукальним і повиннісним). Згідно з іншою позицією, оптатив віднесено до категорії комунікативної рамки висловлення, яка включає ще розповідні, питальні й спонукальні речення (В.Бєлошапкова, О.Бєляєва, М.Каранська). Цікаво, що однозначна відповідність між комунікативною настановою речення і його об’єктивно-модальним значенням існує лише в двох типах речень: імперативних і оптативних. Тому маємо всі підстави називати їх комунікативно-модальними типами речень.

У науковій літературі запропоновано різні критерії семантичної класифікації оптативних висловлень. Вважаємо за доцільне вибрати такі ознаки, які спираються на певні формальні засоби вираження. Категоріальне значення бажаності наявне або в чистому вигляді, або з різними семантичними нашаруваннями чи модифікаціями. Вибраний із українського паремійного фонду фактичний матеріал дозволяє дійти висновку про існування в ньому таких семантичних різновидів оптатива: 1) власне бажання; 2) бажання на межі зі спонуканням; 3) бажання з додатковими семантичними нашаруваннями; 4) побажання; 5) прокльони. Відразу слід зауважити, що спеціалізована на вираженні ірреальності частка би (до речі, цей лінгвістичний факт став предметом словесної гри у російській паремії Быкай не быкай, а быка не будет) формує практично всі щойно зазначені варіанти оптатива.

Найпоширенішим засобом вираження значення бажання в українському паремійному фонді є інфінітивне речення з часткою би(б): Вашими б устами мед пити; Женить би вас, щоб не брикали; Цибульки під ніс дати б; Купити б шубу шиту, а хату криту; На одній гіллі би вас обох повісити; Біла борода, курячі ноги, не збитися б нам з дороги. Однак власне бажання здатне виражатися вказаною часткою в поєднанні з дієслівною формою на –в(-л-) або взагалі без дієслова. Наприклад: Була б голова на плечах; Люди як люди: були б ми добрі; Нащо мені кума – були б пироги; Для чого нам розум, були б гроші; Твої б слова та Богові до вух.

Власне бажаність зрідка формується ще кількома частками, які етимологічно є похідними від первинного елемента би(б) і практично не вносять жодних  додаткових відтінків в значення оптатива. В українських пареміях у цій ролі вживаються частки аби, коли б, коби, тільки б: Аби до смерти не вмерти; Аби кінці з кінцями позводити;  Коли б і впасти, і не забитися; Коли б чим борщ оженить; Коби до зеленої трави дочекатися; Коли б так воювати, щоб шаблюки не виймати; З цього шику коли б не вийшло пшику; Коли б той розум був наперед; Коли б оце дома на печі та ще й у просі.

Основне граматичне значення частки якби в українській мові – умовне, тому й вживається вона переважно в умовно-наслідкових складних реченнях. Однак у паремійному фонді зафіксовано випадки незалежного вживання таких «підрядних» частин зі значенням оптатива: Якби йому виросли крила; Якби та якби та виросли в роті гриби; Якби з вашої руки та куль муки; Якби так до роботи, як на язик; Якби ж такі статки, як недостатки; Якби молодість знала, а старість могла.

Окрім оригінальної частки аби в українському паремійному фонді зафіксована частка бодай, спеціалізована лише на вираженні семантики бажаності, адже її етимологія пов’язується з давнім словосполученням Бог дай „Бог нехай дасть”. Вказаний формант оптатива не вживається в еліптичних конструкціях, а тільки в поєднанні з інфінітивом або з дієслівною формою на –в(-л-): Бодай усе знати, та не все робити; Бодай доброго сусіда мати та своїм плугом орати; Бодай-то кожна пташка мала своє гніздечко; Бодай ніхто не дочекав в чужім кутку вмерти; Бодай ніхто не діждав, щоб пан нами керував; Бодай той здоровий був, що мені винен; Бодай ті ліки пропали навіки!

Результатом модальних перетворень можна вважати досить невелику групу паремій, у яких оптатив транспоновано до сфери імператива. Звична для оптатива частка би(б) формує в такому разі пом’якшене  адресоване волевиявлення. Наприклад: Ти б, метелику, не дуже пишався, сам учора гусінню був; А якби ти язика прикусив; Менше говорив би, а більше слухав; Подивився б ти у воду та на свою уроду; Не тобі б казати, не мені б слухати. Коли оптатив входить до складу поліпредикативної конструкції, то він може набувати додаткових семантичних нашарувань, як‑от: нездійсненне бажання, обумовлене бажання, бажання з відтінками допусту чи із зазначенням мети тощо. Варто підкреслити, що практично всі перелічені додаткові семи виникають завдяки специфічним синтаксичним побудовам, а не різноманітним модальним часткам. Ось приклади паремій із значенням бажання, яке не може здійснитися через вказану причину: Сказав би словечко, та вовк недалечко; Рада б душа в рай, та гріхи не пускають; Купив би село, та грошей голо; Поїхав би в гості, та люди не кличуть. Якщо оптативна частина знаходиться в препозиції, то в таких висловах з’являється умовне значення: Аби добрий товар, а купець знайдеться; Аби були побрязкачі, то будуть і послухачі; Аби гроші, мішок буде; Була б спина, найдеться вина. А коли оптативна частина займає постпозицію, то в цілому паремія набуває бажально-допустового значення: Най буде горбата, аби лиш багата; Най би ганьбили, аби не били; Хай вже буде гречка, аби не суперечка; Хай гірше, аби інше; Хай буде біс, аби яйця ніс; Нехай іде і за вола, аби вдома не була; Нехай вже і патик, аби був у мене чоловік; Нехай не буде чого їсти, аби було з ким сісти; Та нехай люди сміються, аби не плакали; Хоч три дні не їсти, аби з печі не злізти.

Паремії на зразок побажань і прокльонів  становлять окремий мовленнєвий жанр, адже вони мають свою нішу в повсякденному спілкуванні, причому мовці не лише відтворюють, а й легко конструюють нові вислови, актуальні для конкретного випадку. Це значить, що вказані різновиди оптатива мають яскраво виражену специфіку як форми, так і змісту. Дійсно, існує кілька сталих формул побажань, однак жодна з них не містить ірреальної частки би, натомість вживаються магічні звороти дай Бог, не дай Бог, дай Боже, не дай Боже, борони Боже тощо. Наприклад: Дай Боже воювати та шабель не виймати; Дай мені Боже дурних ворогів мати; Не дай Бог панської злості, а ще більше панської ласки; Не дай Боже з хама пана; Борони Боже від приятеля, бо з ворогом я собі раду дам; Накажи нас Боже хлібом та сіллю; Не дай Боже з дурнем зв’язатися; Дай Боже нашому теляті вовка піймати; Дай Боже сто кіп, де був торік один сніп.

Досить частотними в реєстрі побажань виявилися конструкції з початковою часткою щоб, наприклад: Щоб ви були веселі, як весна, багаті, як земля, бистрі, як вода, а гожі, як рожі; Щоб ви міряли гроші мискою, а діти колискою; Щоб вороги мовчали й сусіди не знали; Щоб заснуло лихо, а між нами було тихо; Щоб пилось і їлось, а робота на думку не йшла; Щоб підківки бряжчали, а вороги мовчали. Зрідка частка змінює свою позицію: А батькові твоєму щоб жито родило; Ой, вороги, щоб ви погибли до ноги; Скільки в стелі дощок, щоб у тебе було стільки дочок; Скільки і лісі пеньків, щоб у тебе було стільки синків.

Інша група побажань – вислови з дієсловами наказового способу, з інфінітивом або еліптичні конструкції: Будь великий, як верба, здоровий, як вода, багатий, як земля; Великий рости, щасливий будь, себе не хвали, другого не гудь; Нехай піде лихому на шкоду, а нам на добро; Хліб та сіль;  В добрий час сказати, в лихий промовчати; Скатертю дорога; Святая Покровонько, покрий мені головоньку, хоч ганчіркою, аби я була жінкою. Неважко помітити відсутність будь-якої імперативної семантики, бо в універсальному висловленні, якими і є прислів’я й приказки, імперативна категоріальна ситуація взагалі неможлива.

Якщо в попередній групі модальні частки взагалі не вживаються, то в прокльонах, які виражають неприємні побажання адресату, найчастіше зафіксовано частку щоб, вжиту на початку паремії: Щоб ти туди не дійшов і назад не повернувся; Щоб твоя могила диким маком поросла; А щоб ти по тій правді жив; Щоб тобі так давали, як підеш з торбою; Щоб тобі ні втішитися, ні врадуватися. Часом у прокльоні немає жодного маркера оптатива, окрім вказівки на адресата: Хай їй жаба; Тіпун тобі на язик; Нехай йому стонадцять лих; Сто бісів твоїй мамі; Собі на безголов’я; Чорта тобі лисого.

Окресливши основні різновиди оптатива в пареміях, зазначимо, що вони мають виразні оригінальні риси як у семантичному, так і в структурному плані порівняно з кодифікованою літературними українською мовою [3]. По-перше, семантичне поле оптатива в прислів’ях і приказках своєрідно організоване, тому що його периферійні (з точки зору значення) компоненти, а саме бажання з різними семантичними нашаруваннями, побажання і прокльони мають значну кількісну перевагу; по-друге, досить відрізняються від загальномовних і засоби вираження оптативної семантики, адже це не тільки модальні частки, але й незалежний інфінітив, наказовий спосіб дієслова, бездієслівні еліптичні речення або ж «уламки» колишніх складнопідрядних конструкцій; по-третє, усі без винятку паремії-оптативи мають виразне емоційно-експресивне й оцінне забарвлення, яке сприяє їхньому перетворенню на магічні вислови. Завдяки частому повторенню чимало таких магізмів уже фразеологізувалося; по-четверте, в пареміях є багато готових оптативних кліше, які дозволяють мовцеві конструювати свої вислови або видозмінювати їх відповідно до ситуації.

Оскільки кожна паремія рано чи пізно потрапляє до відповідного контексту, який може викликати видозміну її первинного модального значення, то в перспективі цікаво було б простежити основні напрямки модальної транспозиції оптатива в народних афоризмах.

 

ЛІТЕРАТУРА

  1. Дмитриева О.А. Об этнокультурной специфике пословиц и афоризмов // Языковая личность: культурные концепты: Сб. науч. трудов. – Волгоград: Перемена, 1996. – С. 67 – 74.
  2. Потебня А.А. Из записок по русской грамматике. Т. 1–2. – М., 1958. – 536 с.
  3. Сучасна українська літературна мова: Синтаксис / За заг. ред. І.К.Білодіда. – К.: Наукова думка, 1972. – 516 с.

 

Анотація.  У статті досліджено структурні різновиди та семантичні варіанти українських прислів’їв та приказок із загальним модальним значенням оптатива. Виявлено й описано різнорівневі способи формування оптатива в паремійному фонді. Зазначено специфіку паремійного оптатива.

Ключові слова: синтаксис, модальність, оптатив, паремія.

Аннотация. В статье исследованы структурные разновидности и семантические варианты украинских пословиц и поговорок с общим модальным значением оптатива. Выявлены и описаны разноуровневые способы формирования оптатива в паремийном фонде. Отмечена специфика паремийного оптатива.

Ключевые слова:  синтаксис, модальность, оптатив, паремия.

Summary. The article is devoted to the description main structural kinds and semantical  variants of the Ukrainian  proverbs and sayings of general optative modality. Different levels and ways of the formation of optative in the small folklore genres are fended  out and compared in this work.

Key words:  syntax, modality, optative, proverb.



Ridna Mowa Menu
Попередня: Національне виховання у працях Я. Чепіги
Наступна: Дискусійні вміння як педагогічна категорія